Історія

history

Рівненська обласна станція юних туристів, як і кожен освітянський заклад в Україні, має свою історію створення і розвитку.

03 липня 1940 року Постановою №377 Рівненського обласного виконавчого комітету «Про підсумки навчального 1939-40 року та хід підготовки до 1940-41 навчального року» прийнято рішення про створення обласної дитячої екскурсійної станції з наданням їй приміщення за адресою м.Рівне,вул.Комсомольська 31.Першим директором закладу був призначений Панфілов Петро Северинович,а з 18 листопада 1940 року дитячу екскурсійну станцію очолила Бичкова Ольга Кузьмівна.

У післявоєнний період за рішенням Рівненського облвиконкому Дитяча екскурсійно-туристична  станція-база розташувалась на вул.Леніна,4.Колектив ДЕТС складався з 4 чоловік. Першим директором цього закладу  був  Маринчин Є.Л. Крім нього до 1959 року директором була  Пильгун Олена Минівна. Після звільнення з посади директора, вона продовжувала працювати у закладі на посаді методиста та керівника гуртків, виховуючи школярів та вчителів на кращих традиціях туризму Починаючи з 1948року традиційними стають районні та обласні зльоти юних туристів-краєзнавців, виставки краєзнавчих робіт школярів та піонерів.

На виконання Постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.09.1957 року №1091 „ Про поліпшення туристсько-краєзнавчої роботи в Українській РСР” у 1959 році організовано обласний табір юних туристів-краєзнавців та дитячу туристську базу в м. Рівне. Починаючи з 1948року традиційними стають районні та обласні зльоти юних туристів-краєзнавців, виставки краєзнавчих робіт школярів та піонерів.

У 1962 році Рівненська облДЕТС  була відзначена у підсумковому наказі міністра освіти УРСР №116 від 21.05 як заклад, „…який розгортає туристсько-краєзнавчу роботу при будинкоуправліннях, створюючи туристсько-краєзнавчі гуртки…”. На той час при закладі працювало 18 гуртків туристсько-краєзнавчого профілю. На посаді директора працював Сінкевич Євген Степанович, географ з університетською освітою., який був переведений з Вербської школи Дубенського району.

1967 рік: в Києві вперше в період літніх канікул працювала екскурсійна туристська база для оздоровлення школярів Рівненщини. Євген Степанович любив свою роботу і неодноразово очолював туристські групи в далеких мандрах.

У 1969 році заклад очолив Рибак Р.М., якого у 1972 році змінив Лех Анатолій Анатолійович, випускник Львівського університету, географ за освітою, який мав достатній досвід роботи в школі та підготовки школярів до туристських зльотів.

У 1971 році при обласній ДЕТС відкрито методичний кабінет для надання допомоги вчителям в організації туристсько-краєзнавчої роботи з школярами, а з 1976 при закладі розпочинає роботу дитяча туристська маршрутно-кваліфікаційна комісія по випуску груп в походи, яку очолив Буренко Валерій Васильович. Починаючи з 1972 року з приходом на роботу на посаду керівників гуртків Крученюка Василя Даниловича та Мирончука Богдана Федоровича заклад активно працює над популяризацією в області спортивного орієнтування: проводиться багато змагань із спортивного орієнтування, гуртківці беруть участь у республіканських турнірах, в області створюється перша спортивна кольорова карта. Гуртківці Трусов Сергій та Ольховик Леонід стають членами збірної команди України із спортивного орієнтування. У 1974 році на Рівненщині проводяться зональні республіканські змагання із спортивного орієнтування, а у 1975 році – перші республіканські багатоденні змагання серед школярів „Кубок М.Приходька”. Однак, в роботі закладу є ряд труднощів: не фінансуються походи та екскурсії з гуртківцями, немає навчальних класів, заклад розташований далеко від центру.

Протягом 1976 року на туристській базі побувало 15 туристських груп школярів з різних куточків СРСР(всього 560 дітей)

Серпень 1977 рік: наш заклад перейменовано в обласну станцію юних туристів, у 1979 він змінює адресу і переїздить у центр міста на вулицю Червоноармійську (нині С.Петлюри), де знаходиться і сьогодні.

У 1980 році директором обласної станції юних туристів призначається Зощук Микола Михайлович.

У 1982 році на облСЮТур відкриваються гуртки гірського туризму під керівництвом Браги Марії Василівни, аматора спортивного туризму, закоханого в гори вчителя математики, для якої хобі стало життєво необхідною потребою. Завдяки цій енергійній жінці, колишня водонапірна башта  понад 16 років була скеледромом для юних туристів, саме там вони набували азів техніки скелелазіння та вдосконалювали свою майстерність перед подальшими маршрутами  до далеких засніжених вершин. Завдяки Марії Василівні, на станції  започатковані змагання з гірського туризму „Пам’яті друзів”, які проводяться по цей час у чудовому куточку Рівненщини „Надслучанській Швейцарії”.

З 1982 року  педагогічний колектив одним з головних напрямків робить підготовку кадрів з числа вчителів для організації туристсько – краєзнавчої роботи з шкільною молоддю. Цю ділянку роботи очолює заступник директора Веремчук Валентина Олександрівна, вчитель філології, яка прийшла на роботу в заклад у 1981 році на запрошення директора.

У березні 1982 року під час шкільних канікул був проведений перший семінар – практикум з туристським походом по партизанських місцях області, в якому взяли участь 26 вчителів області, в подальшому всі курси інструкторів шкільного туризму, які проводились через обласний інститут удосконалення кваліфікації вчителів, обов’язково включали в програму категорійні походи і завдяки цьому вчителі Рівненщини неодноразово побували у Карпатах, Криму, на західному та центральному Кавказі, Приполярному Уралі та Камчатці; за десять років більше 300 вчителів побували в туристських походах і в області створився міцний вчительський актив, на який спирається у своїй роботі колектив обласної станції юних туристів і сьогодні. Починаючи з 80-х років спортивному туризму приділяється значне місце в роботі закладу по тій причині, що в колектив вливається значна кількість педагогів, які мають відповідну кваліфікацію і велике бажання  далеких мандрів: випускники Рівненського педагогічного інституту Харчук Л.М., Василюк В.В., Петренчук М.В., Васьковець М.В., ЄфімчукЮ.В., випускники Тернопільського педінституту  Боровик А.І., Бочкур М.Ф., на посаду керівника гуртків приходить бувший гуртківець Ольховик Л.І.

Відбувся такий щасливий збіг обставин, коли для всіх членів колективу хобі співпало з роботою, коли кожен бажав чогось досягти, коли в  колективі не було пасивних: зима та осінь перестали бути „міжсезонням”, походи з гуртківцями проводились круглий рік, традиційними стали походи до Дня Радянської Армії та Дня Перемоги. З метою виховання у гуртківців бережливого ставлення до природи  в закладі було започатковано святкування Новорічної ялинки в лісі, щоб показати дітям, як можна жити у злагоді з навколишнім світом, адже власноруч виготовлені  ялинкові прикраси мають набагато оригінальніший вигляд, ніж казенно – магазинні скляні кулі.

У 80-ті роки відзначилась Рівненщина і на республіканському рівні: так у1982 році команда гуртківців облСЮТур посідає П місце на Республіканських змаганнях серед гуртківців обласних центрів туризму, а у1984 році на республіканських змаганнях серед школярів по двох вікових групах займає ІУ місце, що теж було для нас досягненням. Крім цього, до 1990 року команда облСЮТур традиційно брала участь у Всесоюзному турнірі із пішохідного туризму на Волині „Пам’яті Тарасова”, де неодноразово ставала переможцем та призером.

У 1982 році на Рівненщині в лісовому масиві Новостав був також проведений перший зліт педагогічних працівників, який в подальшому став традиційним.

Збірна команда гуртківців обласної станції юних туристів була учасником всіх  Всеукраїнських зльотів юних туристів-краєзнавців, учасників руху учнівської молоді „ Моя земля-земля моїх батьків” і у 1998 році стали переможцями УП  зльоту. Вісьми рівнянам, на повагу та заздрість суперників, цілком заслужено дістались 52 грамоти та три  пам’ятних вази.

З 1 червня 1992 року стартує Всеукраїнська туристсько – краєзнавча експедиція „ Краса і біль України”, яка набуває широкого розмаху в області; юні краєзнавці Рівненщини неодноразово ставали переможцями та лауреатами, за що нагороджувались путівками у Всеукраїнський табір туристського активу та грамотами МОН і ЦТКУМ.

З 1994 року при обласній станції юних туристів розпочинає свою роботу історико – географічне відділення Малої Академії Наук: працює спочатку п’ять, а далі – сім секцій; налагоджуються тісні зв’язки між облСЮТур та Рівненським інститутом слов’янознавства, обласною прокуратурою, Національним університетом водного господарства, Рівненською геологічною експедицією, викладачі та працівники яких є членами журі секцій. Впродовж десяти років облСЮТур організовувала роботу відділення по виявленню юних науковців. Неодноразово наші  „манівці” ставали переможцями і призерами третього етапу конкурсу науково – дослідницьких робіт і йшли у велику науку, вступивши у ВНЗ України.

У 1999 році заклад очолює Григор Василь Миколайович, великий ентузіаст туристсько – краєзнавчої роботи, який до того керував однією з середніх шкіл Млинівського району, де активно займався розвитком шкільного туризму. Відновлюється робота по підготовці туристських кадрів з числа вчителів та педагогічних працівників позашкільних закладів. З 2001 року обласні туристські змагання школярів, а з 2005 змагання з спортивного орієнтування входять до заліку обласної Спартакіади школярів Рівненщини.

З 2008 року започатковується проведення Чемпіонатів України з різних видів туризму серед юніорів, в яких активну участь бере збірна команда Рівненської області, яка формується з членів гуртків обласної станції юних туристів. В Чемпіонаті України з лижного туризму серед юніорів у 2008 році наша команда займає сьоме місце, а вже у 2010 році третє, у Чемпіонаті України з водного туризму у 2008 році стає переможцем, в Чемпіонаті України з велосипедного туризму у 2009 році виборює третє місце.

Педагогічний колектив закладу – це 18 досвідчених педагогів, більшість з яких мають високі розряди із спортивного туризму й орієнтування, досвід участі  у складних походах до різних регіонів: від Українських Карпат до далекої Камчатки. Поряд з ними працюють фахівці в галузі  краєзнавства, фольклору, геології, екології.

Головне, що об’єднує педагогів, – це дитяча душа,- така щира і відкрита для друзів і наставників. Специфіка нашого закладу полягає в тому, що туризм є унікальним інструментом впливу на особистість, адже дитячий туристський колектив – це єдине мікро середовище, кероване нами по тій причині, що без нас воно не створюється.

Колектив нашого закладу впродовж багатьох років залишається сталим, педагоги  працюють по багато років, виховуючи нові покоління юних туристів на любові до свого народу, бережному ставленні до історичної спадщини наших пращурів, природи рідного краю і вирощуючи нових громадян нової України.